Раптом уперед виступив Стайничий і заспівав, не стримуючи обурення:
— Цей зухвалець Місячний Метелик дев’ять днів тому кинув оком на моїх чудових коней!
Інший чоловік проштовхнувся крізь натовп і заспівав:
— Я Майстер-Маскороб і впізнаю цього іномирянина! Він нещодавно у моїй крамниці висміював моє уміння й думку. Він заслуговує на смерть!
— Смерть чудовиську! — закричав натовп. Людська хвиля гойднулася вперед. Сталеві леза піднялися та опустилися. Все було скінчено.
Тиссель дивився, не в змозі поворухнутися. Лісовик наблизився і граючи на стімику, заспівав делікатно:
— Ми співчуваймо, але й зневажаємо тебе, бо справжній чоловік не переніс би такого сорому!
Тиссель зробив глибокий вдих. Він пошукав у себе на поясі та взяв зачинко:
— Мій друже, обмовляєш ти мене! Хіба не бачив справжньої хоробрості? Хіба волієш краще вмерти у бою, аніж пройтися невмаскованим через майдан?
Лісовик відповів:
— Один існує вихід: смерть на полі бою. Не переніс би я такого встиду.
Тиссель заспівав:
— Я мусив вибирати: чи померти, звиваючись у путах, чи здолати ворога, прийнявши сором. Я вибрав сором і осилив супостата, чим доказав, ким я насправді є. Чи маєш ти хоч краплю мужності, щоб зважитись на щось подібне?
— Зважитись? — здивувався Лісовик, — Я не боюся геть нічого, ба навіть смерті від пазурів Нічного люду!
— То відповідай.
Лісовик відступив і раптом — заграв на подвійному камантилі:
— А ти сміливець, якщо й справді так вважаєш.
Стайничий заграв серію схвильованих акордів на ґомапарді:
— Ні, жоден з нас не ризикнув би зробити хоч почасти те, на що відважився цей чоловік.
Натовп схвально загув.
Маскороб наблизився до Тисселя, раболіпно граючи на подвійному камантилі:
— Я прошу, Цар-Герою, направ стопи до тісної крамнички, де я зміню це подране ганчір’я на маску, що тобі по стракху.
Інший, молодий Маскороб заспівав:
— А перед тим, як вибирати, Цар-Герою, ти подивися спершу на мої чудові витвори!
Чоловік у яскравій масці Небесного Птаха шанобливо наблизився до Тисселя.
— Я щойно завершив розкішну лодію; сімнадцять років копіткої праці пішло на будівництво. Вшануй мене, прийми цей скромний дар; там, на борту чекатимуть тебе вправні раби та пристрастні рабині, вина доволі там і килими шовкові на палубах.
— Я вдячний, залюбки прийму її, — відповів Тиссель, вдаривши по зачинко з силою і довірою, — Але спочатку — маска.
Старий Маскороб заграв запитальну трель на ґомапарді:
— Чи ти вважаєш, Цар-Герою, мого Приборкувача Морського Змія достойною личиною?
— Так, бесперечно, я вважаю, що її достатньо. — відповів Тиссель, — Ми зараз же підем і глянемо на неї.
КІНЕЦЬ
Ґомапард: один з небагатьох електроінструментів, використовуваних на Сирені. Генератор відтворює тон, схожий на звучання гобоя; цей звук можна змінювати (підвищення/пониження, вібрато) за допомогою чотирьох клавіш.
Стімик: три схожі на флейти трубки з клапанами. Великим і вказівним пальцями стискають мішечок, щоб пропустити повітря через мундштуки; другий, третій і четвертий пальці ковзають по трубках. Стімик — інструмент для вираження байдужості, а інколи й засудження.
Кродач: маленька квадратна звукова скринька зі струнами, виробленими з кишок тварин. Музикант нігтем торкає струни або погладжує їх кінчиками пальців, щоб викликати негучні звуки, що підходять для формальної розмови. Кродач також використовується як інструмент образи.
Ків: п’ять рядків пружних металевих смужок, по чотирнадцять у рядку. Грають на ньому, торкаючись смужок, а також перебираючи та скручуючи їх.
Подвійний камантиль: інструмент, подібний до ґанґа, але звук відтворюється за допомогою наканіфоленого шкіряного диска, яким водять по одній або кільком із сорока шести струн.
Скараний: мініатюрна волинка, мішечок, що притискається великим пальцем до долоні, інші пальці рухаються уздовж чотирьох трубок, затискаючи отвори на них.