Професор до лікаря-початківця: — Ваш перший пацієнт, колего, видужав. Чого ж ви такий засмучений?
— Бо зовсім не знаю, що йому допомогло.
143. Лікар: — Чи були ви зі своєю хворобою ще в кого-небудь?
Хворий: — Так, у аптекаря, просив поради. Лікар: — Ну то уявляю, яку він вам дурницю порадив!..
Хворий: — Він радив до вас піти...
144. — Звідки йдеш такий заплаканий?
— Від зубного лікаря. Рвав зуби.
— Бідолаха! А скільки він вирвав?..
— Шість крон!
145. — Щось мені не подобається оцей ваш кашель,— сказав лікар хворому.
— Прошу дуже, вибачте, але я краще не можу,— відповів хворий.
146. — Скільки мертвих? — запитує лікар,
— Дев'ять,— відповідає черговий.
— Як? Я ж десять рецептів виписував!
— Але, прошу пана доктора, десятий не захотів ліки приймати.
147. — Люба жіночко, не дивуюсь, що хворієте. У вашій квартирі, напевно, бактерії.
— Звідки ж їм узятися, коли я цілий рік ні вікон, ні дверей не відчиняла!
148. Лікар: — Як у вас з апетитом?
Хворий: — Часом маю, часом ні.
Лікар: — А коли ж не маєте апетиту?
Хворий: — Якщо перед тим добре попоїм.
149. Хворий перевертається з одного боку на другий: блоха не дає спокою.
— Не розумію,— бідкається хворий,— якщо й вона хвора, то чому так сильно кусає, а якщо здорова, то що глядає у лікарнянському ліжку?
150. Жінка виграла на тоталізаторі десять тисяч. Дуже зраділа, але боялася сказати чоловікові, щоб той від радості не дістав розрив серця. Прийшла до лікаря й радиться, що їй робити.
— Надішліть чоловіка до мене, я його підготую,— каже лікар.
Прийшов чоловік, лікар завів розмову здалеку, а потім питає:
— Що ви, чоловіче, зробили б, коби виграли на тоталізаторі десять тисяч?
— Я? П'ять тисяч дав би вам, пане доктор...
Лікар, як почув, дістав розрив серця.
151. — Пане лікарю! Що мені робити? Жоні щораз гірше.
— А п'явки не допомогли?
— Та ні! Три ледве з'їла, а більше не хоче,
152. — Лікарю, який стан мого здоров'я?
— Задовільний. Одна нога, правда, трохи напухла, але це мене не хвилює...
— Звичайно! І мене б не хвилювало, якби у вас нога напухла.
153. Лікар: — Не таке велике діло ліки випити. Думайте, що то пиво...
Хворий: - Але, докторе, не краще б було пити пиво і думати, що то ліки?..
154. Лікар на квартирі у хворого.
— У вашій хаті пахне горілкою.
— Прошу пана лікаря, я беру її на хворого зуба.
— А давно він у вас болить?
— Та від самого дитинства...
155. Понеділок. Зустрілися знайомі.
— Як, ти перестав пити пиво?
— Мусив!
Лікар заборонив. Субота. Зустрілися знову.
— П'єш? А тобі ж лікар заборонив!
— Так, але той лікар учора помер.
156. Мішко Фігляр відвідав хворого товариша. Господиня налила чарку слив'янки і припрошує його:
— Випийте за здоров'я мого чоловіка!
Мішко випив. Після подивився на хворого товариша і каже:
— Ну й мізерний він у вас, бідолаха. Дозвольте випити ще одну чарку!
157. — Що, Петре, звільнив тебе лікар од роботи?
— Де там! Сьогодні якраз чергує окуліст, а в мене поперек болить. Що він у попереку розуміє?
— О! Він по очах видить, хто хворий.
158. — Пане лікарю! Не знаю, як вам і дякувати за ваші дорогі ліки.
— Дуже радий, що вам допомогло. А скільки пляшечок ви прийняли?
— Я, слава богу, жодної. Але тітка і від однієї віддала богові душу. Тепер я повний спадкоємець її маєтку.
159. — Учора був на лекції з медицини й дізнався, що цілуватися не зовсім корисно. Ти віриш?
— Цілком. Учора я поцілував директорову доньку, то втратив два зуби й посаду...
160. — Василю, а у мене вчора вирвали зуб.
— Болить?
— Хто знає. Зуб залишився у лікаря.
161. — Чому ти така весела?
— Я йду від зубного.
— Ага, тепер зуби не болять, тому й весела?
— Ні, зуби болять, але лікаря сьогодні не було.
162. Лікар: — Прошу показати язика.
Хвора: — Але ж язик мене не болить.
Лікар: — 3 цього починається.
Хвора: — Що-о-о! Тепер я розумію — ви вже розмовляли з моїм чоловіком.
163. Лікар: — Вам не можна ні палити, ні пити, ні грати в карти...
Хворий: — Видно, тут уже побувала моя жінка.
164. Лікар: — На що скаржитесь?
Швець: — Та на все. Язик став, як підошва, в горлі наче хто цвяхи позабивав, у животі наче дратвою стягнуло, очі немов клеєм залиті, у вухах мов шилом штрикає, а самого мов на копил натягнуто.
165. Симулянт заявляє лікареві, що він короткозорий.
— Не вірю вам.
— Не вірите? Зараз доведу. Ви бачите отой цвях у стіні?
— Бачу.
— А я не бачу.
166. Один чоловік лікувався від безсоння. Приймати таблетки не хотів, і лікар порадив йому рахувати перед сном у ліжку. Коли наступного дня чоловік зайшов до лікаря, той запитав:
— Ну, скористалися з моєї поради?
— Так.
— Допомогло?
— Та дійшов до 19840, а тоді довелося йти на роботу.
167. — Чого ти ховаєшся, Іване?
— Та онде йде лікар, який казав, що я помру, а я видужав.
168. — А що казав лікар на твою шию?
— Казав, що уже раз могла би'м її помити.
169. Пацієнт скаржиться лікареві на те, що розмовляє уві сні.
— А ви одружені?
— Ні.
— Так чому це вас бентежить?
— Бачите, докторе, наш директор уже тричі робив мені за це зауваження на зборах.
170. — У мене ціла трагедія,— звернувся один чоловік до лікаря.— Нема дитини.
— А давно ви жонатий? — питає лікар.
— Три місяці.
— І вже хочете, щоб була дитина?
— Справа не в тому,— почав пояснювати відвідувач.— Я боюся, бо у нас бездітність — сімейна біда. У мами теж не було жодної дитини.
— Як же тоді ви прийшли на світ? — дивується лікар.
— А так, що мій батько розвівся, а потім знову оженився, і я родився від батькової другої жінки.
171. Селянин (до лікаря): — Хотів би я ще хоч доти прожити, поки не сплачу боргів.
Лікар: — Еге! То ви хотіли б вічно жити.
172. Феро Палачінка пішов до лікаря. Жінка з великим нетерпінням чекала його повернення. Не встиг чоловік переступити через поріг, як жінка питає:
— Ну, що він казав?
— Спочатку сказав, що з моєю хворобою можна жити до п'ятдесяти років. А коли я нагадав, що мені вже сорок шість минуло, то після короткого торгу ми зійшлися на сімдесятьох.
173. — Швидко, пане лікарю! — кличе по телефону стурбована жінка.— У мого чоловіка сорок п'ять градусів температури.
— Запізно! — відповідає флегматично лікар.— До того ж, такі випадки не належать до компетенції медицини. Треба кликати пожежників.
174. Лікар відвідав простудженого студента на приватній квартирі. Помітивши лікаря, пацієнт викрикнув:
— Пане лікарю, температура уже відійшла.
— Знаю,— відповів лікар.— Я зустрівся з нею на східцях.
175. Лікар зустрів свого колегу на цвинтарі:
— Теж інвентаризація, колего?
176. Лікар: — Підготуйте свого чоловіка до найгіршого!
Жінка: — О боже! Невже мусить померти?
Лікар: — Зовсім ні. Але не сміє пити пиво.
177. Лікар: — Молодий друже, якщо хочете заспокоїти свої нерви, пробуйте під час роботи запалити собі сигарету.
Пацієнт: — Навряд, чи з цього щось вийде, пане лікарю. Я — водолаз.
178. — То як, пане лікарю, вдається?.. Вилікуєте мого чоловіка від соромливості?
— Сподіваюся, вилікую. Уже позичив у мене тисячу крон.
179. Ярослава Гашека під час війни взяли до війська.
— На що скаржитесь? — питає лікар.
— У мене шлункові корчі, ревматизм, порок серця і хронічний апендицит. Оперувати мене не можуть, тому що хворію на діабет.
— У такому разі смерть на полі бою для вас буде визволенням. Придатний! — гукнув військовий лікар.
180. Замислений лікар оглядає хворого.
— Пане лікарю, мені страшно болить голова.
— А давно вже?
— Від народження.
— А до того таких проблем у вас не було?
181. Молода жінка прийшла до лікаря і скаржиться на головні болі, безсоння та інші недуги. Лікар оглянув її, після чого каже:
— Можу вам, панночко, рекомендувати лише один лік... Гм... Словом — чоловіка. Виходьте заміж!
— Це дуже тяжко, пане доктор. Як тільки познайомлюся з якимось чоловіком і проговорюся, що маю трьох дітей — знайомству й кінець.
182. — Пане доктор! — звертається стурбований батько до лікаря.— Ходіть швидше, бо дочка проковтнула золоту монету!
— А скільки їй?
— Вона з 1856 року.
183. — Докторе,— говорить батько по телефону,— у мого сина скарлатина...
— Так, я знаю, бо вчора був у вас,— відповідає лікар.— Лиш не пускайте його до інших і...
— Але ви не розумієте мене,— продовжує схвильовано батько,— він поцілував нашу служницю.
— Це вже гірше. У такому разі її теж треба ізолювати.
— Докторе, але, на жаль, я теж поцілував її.
— Гм. Справа дуже ускладнюється. То ви тоді теж заразилися.
— Так, а після того я поцілував жінку.
— Чорт вас візьми! — скрикнув лікар.— То виходить, що я теж заражений!
184. Лікар питає пацієнта:
— Яка була ваша найбільша вага?
— Сто кілограмів.
— А найменша?
— Три.
185. Іштван Клераб тяжко захворів. Його відвідав приятель, який сердечно привітався з ним і відразу ж запитав:
— Ну, як почуваєш себе, Іштванку?
— Гірше, як учора, але ліпше, ніж завтра.
186. Кінозірка в лікаря:
— Докторе, роздягатись?
— Ні. Я тільки вчора бачив вас на екрані.
187. Дівчина, покидаючи лікарню після операції апендициту:
— Скажіть, будь ласка. Чи видно буде місце розтину?
— Це залежить виключно від вас.
188. В середині листопада випав сніг. Хірург викликав до себе завгоспа і каже:
— Придбайте кілька тонн гіпсу, починається лижний сезон.
189. Аптекар наздогнав на вулиці чоловіка:
— Вибачте. Ви просили аспірин, а я помилково дав вам ціанистий калій...
— Ну то й що?
— Він же дорожчий на три форинти!
190. — Дядю, руки в мене цілком загоїлись?
— Так, синку. Навіть на роялі зможеш грати!
— О, як добре, бо досі я не вмів грати на роялі.
191. — Пане лікарю, я дуже переживаю за свого синочка. Цілими годинами сидить і ліпить з глини паляниці.
— Нічого страшного. Така поведінка властива хлопчикам.
— Можливо, але дружина йому погрожує розлученням.
192. Лікар до пацієнта:
— Найкраще, що можу порадити,— довге перебування на морі. Маєте на це можливості?
— Чому ж ні? Я працюю матросом.
193. Лікар до пацієнта:
— Ви не повинні стільки пити, Алкоголізм передається у спадок.
— Знаю, але я маю шестеро дітей, то й припаде на одного не так багато.
194. — Не смійте вживати алкогольних напоїв! Про це я вам говорив ще торік.
— Пам'ятаю, докторе, але я думав, що за той час медицина зробила якийсь крок уперед,
195.— Лікар призначив мені проти ожиріння зовсім безалкогольну дієту,
— І що, менше?..
— Так, приятелів.
196.— Лікар сказав, що моїй дружині слід було вирізати гланди, коли була ще дитиною. Тому рахунок за операцію я вислав тестеві.
197. Професор пояснює пацієнтці, що слід погодитися на операцію.
— Ніколи, професоре! Краще померти!
— Дорогенька, одне другому не заважає.
198. Пані питається по телефону лікаря:
— Докторе, моя дитина наїлася піску... Я дала їй навитися багато води... Що робити далі?
— Стежте, аби ваша дитина випадково не наїлася цементу.
199. Призовник з'являється у лікаря в прийомній і показує почервонілу руку.
— Ви просто симулянт,— говорить лікар.— То звичайна кропивниця.
— Але ж...
— Нема про що говорити. Признайтеся, ви б не прийшли до мене, якби не призов.
— Ні, викликав би вас додому.
200. Лікар проглядає грудну клітку бабки:
— Що відчуваєте при потисканні?
— Пригадуються мені молоді літа.
201. Через якийсь час по видаленню жовчних каменів лікар питає чоловіка своєї пацієнтки:
— Ви вдоволені наслідками операції?
— Не цілком. Каміння ви вирізали, жовч зосталася.
202. Телефон у кабінеті чергового лікаря:
— Пане доктор, ви можете мені сказати про стан здоров'я пацієнта Яна Ковальського з палати № 12?
— Ще не прийшов до свідомості.
— А коли, по-вашому, опритомніє?
— Якщо все добре піде, найближчої середи!
— Красно дякую.
— Прошу. А хто телефонує?
— Ян Ковальський. Це єдиний спосіб довідатися у цій проклятій лікарні, доки ще мене тут триматимуть.
203. До хірурга телефонує вночі один з його пацієнтів:
— Пане доктор, прошу відразу приїхати! Моя жінка захворіла, і підозрюю, що це приступ апендициту.
— Відпадає,— говорить сердито лікар,— я ж торік вашу жінку оперував і вирізав їй апендикс. Чи, може, ви підозрюєте, що є жінки з двома апендиксами?!
Пацієнт ще зліше:
— А може, ви, докторе, підозрюєте, що нема мужчин, які б одружилися двічі?
204. Під час огляду пацієнтка заливає лікаря потоком скарг на всілякі недомагання. Лікар закінчує огляд і говорить:
— Прошу показати язик і тримати його висунутим, поки не випишу рецепта.
205. Лікар, забираючи автомашину з ремонту, звертається до власника майстерні:
— Ви дорожче берете за малий ремонт автомашини, ніж я за вилікування людини.
— Що ж, докторе, ви постійно маєте справу зі старою моделлю, а я мушу ремонтувати все нові марки.
206. Психіатр до колеги:
— Цей пацієнт запевняє, що він нормальний. Треба його вилікувати від такого божевілля.
207. Пацієнт до психіатра:
— Пане доктор, я серйозно занепокоєний станом свого здоров'я.
— А що саме вас турбує?
— Вже кілька днів здається мені, що все, сказане моєю жінкою, має сенс.
208. Батько багатодітної сім'ї часто відвідує психіатра. Пояснює:
— Це єдине місце, де можу собі спокійно полежати.
209. Чоловік до лікаря, що для операції його жінки обіцяє застосувати місцеве знеболювання:
— Ні! Прошу щось закордонне! Я маю можливість заплатити.
210. Пацієнт психіатричної лікарні до нового санітара:
— Любимо вас набагато дужче, ніж вашого попередника.
— Я дуже радий, але чому?
— Просто з вами чуємося так, ніби ви — один із нас!
211. Оглянувши пацієнтку, лікар просить її чоловіка відійти вбік.
— Немає сумніву,— каже він,— що ваша жінка має манію величності. Чи були подібні випадки в її родині?
— Так. Її батько був переконаний, що він голова сім'ї.
212. Лікар до чоловіка пацієнтки:
— Невроз вашої жінки — то нічого страшного. Може з ним дожити до ста літ.
— А я?
213. Несмілива дівчина до лікаря:
— Не знаю, що сталося, але обличчя пече мене так, ніби там понатикано повно голок.
Лікар оглядає шкіру на лиці дівчини ї каже:
— Нічого страшного. Лише підберіть собі хлопця, який голиться щоденно!
214. У почекальні зубного лікаря один з пацієнтів питає другого:
— Не знаєте, скільки цей зубний бере за те, що вирве зуба?
— 50 злотих за годину.
215. Лікар до пацієнта:
— О, вже сьогодні у вас не такий поганий кашель,
— Звичайно. Та я ж тренувався цілих три ночі!
216. Пацієнт до пацієнтки в лікарні:
— Ви прийшли сюди хворою чи то вас так доконали?
217. Лікар до молодої медсестри, побачивши її стурбованість:
— Що сталося?
— Трапилася прикра помилка. Я мала зробити один укол дванадцятому пацієнтові, а зробила дванадцять уколів пацієнтові першому.
218. Лікар до жінки пацієнта:
— Мушу сказати, що ваш чоловік уже ніколи не зможе працювати, але не треба йому поки що про це говорити...
— Та чому ж? Це його дуже втішить!
219. Машиною невідкладної допомоги привезли пацієнта зі зламаною ногою. Лікар оглядає перелом і питає:
— Як це сталося?
— Під час гри.
— Ви грали у футбол?
— Ні, в карти.
— У карти?!
— Так, і мій партнер подавав мені знаки під столом.
220. Журналіст до дідуся:
— Чим можете пояснити своє довголіття?
— Тим, що маючи сорок років, я посварився зі своїм лікарем.
221. — Ваш син грабар? Ви ж нібито казали, що він лікар...
— Ні, я тільки сказав, що його спеціальність пов'язана з медициною.
222. Власник пса до ветеринара:
— Мій пес має звичку бігти за маленькими, двомісними автомобілями і гавкати, як ошалілий. Чи можете його вилікувати?
— Ну і що ж, усі пси бігають за автомашинами.
— Так, але мій їх хапає і загрібає в городі.
223. Офіціант на операційному столі. Входить лікар, і офіціант страдницьким голосом починає благати:
— Докторе, мені так погано, чи не могли б ви мені допомогти?
— Як не прикро, а стіл цей обслуговую не я. Зачекайте, доки прийде мій колега.
224. — Докторе, біда, я захворів на рак!
— Але з чого ви взяли?
— Заглянув у «Медичну енциклопедію» і прочитав, що...
— Там же сказано, що хворий на рак спочатку нічого такого не відчуває!
— Тому й біда! Я теж нічого такого не відчуваю.
225. Папуга, зоставшись удома сам, негаразд почувався і вирішив потелефонувати ветеринару. Взяв слухавку, набрав дзьобом номер і почув:
— Так, слухаю!
— Я хочу поговорити з доктором.
— Доктора немає вдома.
— А хто зі мною говорить?
— Його папуга.
226. — А що означають ці скорочення в історіях хвороби? — питає лікар-практикант.
— Ми вирішили берегти нерви пацієнтів, тому зашифрували їхні захворювання. І — інфаркт міокарда, ВДК — виразка дванадцятипалої кишки...
— А ЧЗЩ?
— Чорт зна що.
227. Хворий: — Я не певен, чи знайдуться у вас ліки для моєї хвороби.
Лікар: — Ще б пак! У нашій лікарні стільки ліків, що для деяких поки що й хвороб нема.
228. — Даремне вважаєте мене симулянтом.
— Але ж я такого не казав.
— Не казав, проте я вмію читати чужі думки.
229. — Говорять із пологового будинку. Передайте, будь ласка, главі сім'ї, що дружина йому подарувала трійню.
— О, тільки не тепер, сестро. Він голиться.
280. Медсестра пологового будинку відкрила двері в почекальню і, посміхнувшись, звернулась до одного з присутніх:
— Вітаю! У вас хлопчик!
Другий чоловік, що сидів поруч, люто жбурнув цигарку:
— Де ж порядок, де справедливість? Я ж прийшов раніше!
231. Лікар: — А була у вас уночі лихоманка?
Хворий: — Була.
Лікар: — А зуби цокотіли?
Хворий: — Не знаю, зуби лежали на нічному столику.
232. Під час кіносеансу чути тривожний голос:
— Є в залі доктор?
Один із глядачів миттю схоплюється:
— Я доктор! Що трапилось?
— Слава богу, тепер я можу спокійно дивитися кіно,— сказав той же голос.
233. — Кажуть, геніальність — це хвороба.
— Можливо, але хай це вас не турбує, ваш вигляд цілком здоровий.
234. — Замолоду я хотів стати знаменитим художником,— згадує знаменитий лікар.
— Чому ж ви передумали?
— У живописі,— відповів лікар,— усі помилки на видноті! А в медицині їх ховають разом із хворими.
235. — Гляньте на ту жінку в рожевому платті,— які в неї чудові зуби!
— О, для мене це комплімент.
— Ви її чоловік?
— Я її зубний лікар.
236. Дружина чоловікові-лікарю:
— Тепер, любий, ти повинен забути про свою професію. Ми ж будемо в шанованому товаристві.
— Як же я повинен поводитися?
— Перестань мацати пульс кожному, хто подає тобі руку.
237. Жінка поважилася. Чоловік питає:
— Ну як, більше від норми?
— О ні,— відповіла жінка,— коли вірити таблиці, я просто повинна бути вищою зростом на п'ятнадцять сантиметрів.
238. — Я був уже в двох лікарів,— скаржиться товстун знайомому.— Один порадив більше ходити, інший радить лікуватися на курорті. Що ж робити?
— Ідіть на курорт пішки.
239. Оглянувши перестарілого пацієнта, лікар каже:
— Ви здорові, як дуб. Доживете до дев'яносто літ.
— Але ж мені дев'яносто! — злякано вигукнув старий.
— От бачите, а я що казав.
240. До лікаря-психіатра приходить пацієнт:
— Докторе, ви повинні мене врятувати.
— На що скаржитесь?
— Я весь час говорю сам із собою.
— Це не так уже й страшно...
— Докторе! Але ж ви не знаєте, який я нудотник!
241. Хворий на ангіну питає покоївку:
— Доктор дома?
— Ні,— відповідає та,— заходьте швидше!
242. Зубний лікар до медсестри:
— Мені здається, у приймальні є ще один пацієнт.
— Є.
— Чому ж його не запрошуєте?
— Та закрив двері на защіпку з боку приймальні.
243. До зубного лікаря прийшли двоє дівчаток. Старша рішуче:
— Докторе, треба видалити зуб, але, прошу вас, не знеболюйте, я поспішаю,
— Ого, яка смілива! — дивується лікар.— Ану поглянемо на твого зуба.
— Чуєш! — старша до меншої.— Покажи доктору зуба!
244. Після нещасного випадку мотоцикліст звертається до сусіда по палаті:
— Здається, десь я вас зустрічав.
— Тому й лежимо тут обидва, що зустрічав.
245. — Мій синок вів себе по-дорослому, коли його перев'язували? — питає мати медичну сестру.
— Де там по-дорослому, навіть не скрикнув!
246. — Чим ви лікуєтесь при безсонні?
— Склянкою вина через кожні дві години.
— І після того засинаєте?
— Ні, але так веселіше не спати.
247. — Скажіть, ваш склероз не заважає вам у подружньому житті?
— Ні, маю таку жінку, що про нього зовсім забуваю.
248. — Докторе, я страждаю розладнанням пам'яті.
— Відколи?
— Що — відколи?
249. Літнього чоловіка пробують омолодити з допомогою операції. На операційному столі пацієнт раптом засуєтився, а далі й заплакав.
— Операція закінчилась, 1 за хвилину минуться всілякі болі,— потішає лікар.
— Я плачу не з болю,— не вгаває пацієнт,— я боюся, що спізнюся до школи.
250. Молодий чоловік хоче найняти кімнату. Господарка пояснює:
— Досі в цій кімнаті жив один лікар. Він весь час проводив небезпечні досліди.
— Ага, то ці жовті плями на стіні від його дослідів?
— Ні, від самого лікаря.
251. Хворий скаржиться лікареві на погіршення свого здоров'я.
— А ви суворо притримуєтесь тієї дієти, що я приписав? — запитав лікар.
— Ні! — відрубав хворий.— Я не маю наміру вмерти з голоду для того, щоб прожити ще кілька років.
252. Лікар до жінки:
— Ваш чоловік потребує цілковитого спокою. Зараз випишу рецепт на заспокійливі пілюлі.
— А як йому приймати їх, докторе?
— Йому? Ні, ці пілюлі для вас, дорогенька.
253. — Докторе, я втрачаю слух. Останнім часом навіть свого кашлю добре не чую.
Лікар виписав рецепта і подав пацієнту:
— Я вам виписав пілюлі, які слід приймати тричі на день.
— І я буду ліпше чути?
— Ні, але кашель посилиться.
254. Молодий чоловік прийшов до лікарні навідати друга, що потрапив у автомобільну аварію. Біля входу до палати зустрічається з медсестрою і пошепки питає:
— Як він у вас, має якісь шанси?
— Ні, він не в моєму стилі.
255. — Воду не п'ю з міркувань гігієнічних.
— Як це так?
— Маю залізне здоров'я, від води може заіржавіти.
256. — Груди дзвенять у вас, як дзвін. Серце працює, як новий мотор. Печінка, нирки не пошкоджені. Температура нормальна...
— Тоді доведеться мені вмерти здоровим,— ледве прошепотів хворий.
257. — Докторе, скажіть, будь ласка, в якій палаті лежить мій друг, якого тільки що привезли до вас після автомобільної катастрофи?
— У палатах 15, 16 і 17.
258. Студент-медик до бібліотекаря:
— А новішого підручника з анатомії у вас немає?
— Чи не думаєте ви, що останніми роками в людському скелеті з'явилися нові кістки?
259. Сестра-хазяйка до прибулого:
— Зробимо все, щоб ви почувались у нашому санаторії, як удома.
— Що ви,— злякався прибулий,— я приїхав сюди лікуватися!
260. — На що ви скаржитесь найбільше?
— Найбільше на дітей, але тепер я прийшов через ревматизм.
261. Аптекар: — Ну як, подіяла отрута на мишей?
Відвідувач: — Ще й як! Миші від неї так розжиріли, що не могли влізти в нірку, і кіт їх переловив.
262. Лікар прийшов до свого знайомого, що страждав від подагри.
— Я приніс ліки, які допоможуть тобі вилікуватись.
— Як ти кажеш? Приніс чи привіз.
— Приніс. У своїх руках на своїх ногах.
— Тоді облиш мене в спокої. Коли б ти здатен вилікувати від подагри, їздив би на власній машині.
263. Пацієнт витягує гаманець і перелічує гроші. Лікар здивовано:
— Ні, ні, грошей я від вас не візьму.
— А я й не збираюся давати. Я просто перелічую гроші перед тим, як піддатися наркозу.
264. — Чому закладаєте вуха ватою?
— Маю звичку барабанити пальцями по столу, а це діє мені на нерви.
265. До хворого запросили лікаря.
— Що вас болить? — питає лікар.
— Це ви повинні знати, що мене болить,— єхидно відповів хворий.
— Тоді вам краще запросити ветеринара. Він ставить діагноз, не задаючи питань.
266. Жінка заливається сльозами.
— Що сталося? — хвилюється чоловік.
— Я проковтнула голку.
— С чого плакати! На, візьми другу!
267. — Слабую щось, докторе!
— Що вас болить?
— Нічого не болить.
— Апетит є?
— Апетит вовчий.
— А сон?
— Сон міцний.
— Заспокойтесь! Я припишу вам ліки, і днів через два все це у вас мине.
268. — Боюся, що не зможу вилікувати вашого чоловіка від звички говорити уві сні.
— Невже, докторе? Тоді, можливо, ви хоч посприяєте, аби він говорив ясно.
269. — Докторе, ви порекомендували мені дієту — фруктові соки, грінки, чай,— і не сказали, як приймати: до чи після їжі.
270. До пологового будинку під'їжджає таксі, з нього вискакує схвильований пасажир, спішить до задніх дверей, відкриває їх, нерозуміюче заглядає всередину й у відчаї вигукує:
— Боже мій! Я забув дружину вдома!
283. Лікар: — Вино вас доконає.
Пацієнт: — Я п'ю його постійно і дожив, як бачите, до сімдесяти.
Лікар: — А якщо б ви його не пили, вам було б тепер дев'яносто.
284. Лікар сердито:
— Ви, хворий, зовсім не маєте почуття міри. В нас у лікарні такого ще не бувало. В постелі не лежите, ліків не приймаєте, від усіх процедур відмовляєтесь і до всього добре себе почуваєте.
285. — Ти знаєш, що грип може дати ускладнення на мозок.
— Не турбуйся, тобі це не пошкодить.
286. — Докторе, я маю перед очима весь час якісь розпливчасті плями.
Лікар виписав окуляри. Через якийсь час пацієнт навідується знову.
— То як, ліпше? — питає лікар.
— Звичайно, тепер плями стали помітно чіткішими.
287. Мати з дорослою донькою увійшла до лікарського кабінету.
— Прошу роздягнутися,— звертається лікар до дівчини.
— Але ж хвора не вона, а я,— пояснює мати.
— Ага, ви! Тоді покажіть язик.
288. Захворів один правитель і звелів покликати знаменитого лікаря. Ледь глянувши на хворого, лікар розповів правителю про його хворобу. Той здивувався:
— Скільки ж людей ви доконали, поки сягнули такої досконалості в діагностиці?
Лікар у відповідь:
— Значно менше, ніж ви, поки дійшли до цієї хвороби.
289. — Я приписав вам викурювати тільки по одній сигареті після їжі, і от ви прекрасно виглядаєте, помітно набули форми.
— Ще б пак! Я тепер їм десять раз на день.
290. — Покажіть око. Так, так. За всіма прикметами, у вас малокрів'я і тяжкий нервовий розлад.
— Ви судите по лівому оку, докторе, але ж воно у мене скляне.
291. Медсестра доповідає лікареві:
— Пане доктор, у приймальні сидить пацієнт, що вже побував у всіх лікарів міста.
— На що скаржиться?
— На них.
292. Хворий: — Мене болить права нога.
Лікар: — Це внаслідок літнього віку.
Хворий: — Ви помиляєтесь, докторе, лівій нозі стільки ж років, але вона не болить.
293. Лікар каже пацієнтові:
— Доведеться вам відмовитися від веселих розваг. Віднині вам дозволено тільки слабенький чай і телебачення.
294. — І що то у вас за хвороба? Важко визначити. Мабуть, це внаслідок алкоголю.
— Гаразд, докторе. Я прийду, коли будете тверезим.
295. Пацієнтка до лікаря:
— Боюся, докторе, що діагнозу так ви не поставите. Ви прослухуєте пульс, простукуєте груди, а ні разу не спитали, як я себе почуваю.
— Як ви себе почуваєте?
— Ой, краще не питайте!
296. Одна молода вельми приваблива пацієнтка скаржиться невропатологу на поганий апетит, безсоння, головні болі.
— Ви потребуєте спокійного, врівноваженого життя,— каже лікар.— Виходьте заміж.
— Але я заміжня.
— Тоді розлучіться з чоловіком.
297. — Ця травма — результат автомобільної катастрофи?
— Так, докторе.
— Мабуть, надто швидко їздите?
— Ні, надто повільно ходжу.
298. Молодий лікар, син відомого професора, до батька:
— Уяви собі, я вилікував жінку, що була твоєю пацієнткою десять літ.
— Вона того заслужила. Адже здобув ти освіту на її гроші.
299. — Ви багато палите.
— І що за біда?
— Куріння вкорочує життя.
— Дурниці! Древні греки не палили, а всі до одного вимерли.
300. — Сестро, як там серце нашого нового пацієнта?
— Чудово, докторе!
— Звідки ви це знаєте?
— Тільки що він попросив моєї руки.
301. Лікар: — Не відкривайте так широко рота!
Хворий: — Ви ж сказали, що введете щипці всередину.
Лікар: — Але сам я залишуся тут.
302. Одного довгожителя спитали, як йому вдалося так довго зберегти здоров'я і бадьорість.
— Дуже просто,— відповів старий.— Я їв тільки тоді, коли був голоден, і пив, коли мене мучила спрага.
303. — Коли пізно вночі пишу вірші, то вже до ранку не можу спати, докторе.
— А ви спробуйте прочитати, що написали.
304. Поет звернувся до лікаря з питанням, чи доживе він до сімдесяти років.
— А скільки вам тепер? — питає лікар,
— Сорок два.
— П'єте?
— Ні.
— Курите?
— Ні.
— Жінок любите?
— Ні.
— У карти граєте?
— Ні.
— Чоловіче, то для чого, власне, потрібна вам ота сімдесятка?!
305. — Докторе, чому саме ви обрали ту галузь медицини, що охоплює шкірні хвороби?
— Мій вибір спонукали три фактори: мої пацієнти ніколи не піднімають мене з постелі вночі, ніколи не вмирають і ніколи не видужують.
306. — Каву п'єте?
— П'ю, докторе.
— Чи ви того не знаєте, що кава — повільнодіюча отрута?
— Знаю, докторе, але вона діє дуже повільно. Мені, наприклад, уже вісімдесят років.
307. — Два-три дні посидьте вдома і добре відпочиньте.
— Це неможливо, докторе.
— Чому?
— У мене нові модні меблі.
308. Чоловік: — Нарешті я позбувся ревматизму!
Дружина: — І що в цьому приємного? Хто ж тепер буде передбачати погоду?
309. До головлікаря однієї з лікарень приходить дівчина.
— Я хочу працювати у вас медсестрою.
— Маєте медичну освіту?
— Ще й яку! Один мій брат — футболіст, другий — боксер, сестра — гімнастка, батько — важкоатлет, мати водить мотоцикла.
310. Лікар до пацієнта:
— Якщо ви хочете довго прожити, кожного разу, коли відчуєте потяг до чарки, з'їжте яблуко.
— Що ви, докторе! Стільки яблук я не подужаю.
311. — Як почуваєтесь?
— Погано, докторе. Тепер навіть ті страви, що ви мені заборонили, їм без задоволення.
312. — Коли моя дружина була вагітною, читала «Три мушкетери». Видно, тому й народила трійню.
— Дякуй богу, що не «Сорок розбійників» читала.
313. Жінка біля постелі хворого чоловіка:
— Скажіть, докторе, є надія?
— Як вам сказати... А ви на що сподіваєтесь?
314. Моя дружина хоче схуднути і тепер весь час їздить верхи.
— І який результат?
— Кінь утратив у вазі десять кілограмів.
315. — Сусід ударив мене лопатою по голові,— скаржиться лікареві пацієнт.
Лікар оглянув йому голову і знизав плечима:
— Немає жодних слідів.
— Нема слідів?! — обурився відвідувач.— Я прошу глянути на лопату, якою він мене вдарив.
316. Пацієнт до лікаря:
— П'ять років тому я був у вас зі своїм ревматизмом. Тоді ви порадили уникати сирості. Весь час я жив за вашою порадою і видужав.
— Що ж, я радий за вас. Чим можу служити тепер?
— Я прийшов подякувати і спитати, чи можу нарешті прийняти ванну.
317. — Після менінгіту людина конче або вмирає, або лишається ідіотом.
— Не може бути!
— Я точно знаю, в самого був менінгіт,
318. Завідуючий аптекою вводить у курс справи молоду помічницю:
— А з цієї пляшки ми наливаємо, коли рецепт зовсім нерозбірливий.
319. Хворий скаржиться приятелеві, що його навідав:
— Шлунок мій нічого не приймає. Я до краю виснажений. В очах темніє. Мене нудить. Голова наморочиться. Коліна тремтять. Ночами не можу спати. Я весь — як у полум'ї. Так і скажи моїм друзям, котрі спитають про мене.
— Даруй,— відповів приятель,— але я не в змозі все, що ти сказав, запам'ятати. Всім, хто спитає про тебе, я скажу просто: «Він умер»,
320. — Хворий, скажіть «А»!
— Ви мене образили, докторе. В мене вища освіта.
321. В операційній довго намагалися приспати пацієнта. Нічого не вийшло. Він раптом устає і заявляє:
— Даремні потуги. Все одно без телевізора не засну..
322. — Заспокойтеся, будь ласка, не давайте волі нервам, ми зробимо можливе й неможливе, тільки б ви одужали. Усі в лікарні тільки й просять бога, аби ви чимшвидше виписались.
323. Один хлопець так пізно просипався вранці, що кожного разу спізнювався на роботу. Пішов до лікаря. Той приписав якісь ліки і пообіцяв, що вони швидко подіють. Увечері хлопець прийняв їх, ліг спати, а коли пробудився, побачив, що будильник задзвонить не скоро. На роботі відшукав начальника і хвалиться:
— Чудові ліки! Я спав, як убитий, і прийшов на роботу раніше за всіх.
— Вітаю! — на те начальник.— Але де ти був цілий день учора?
324. Лікар до хворого:
— Той порошок, що я вам приписав, приймайте за п'ятнадцять хвилин до початку головного болю.
325. Хворий на операційному столі до хірурга:
— Можете, докторе, зняти маску, я і так вас упізнав.
326. — Докторе, на щоці в мене величезна родимка. Всі дівчата мене уникають, говорять, що я таврований. Не можна б її зняти?
— Можна, але тільки з головою.
327. — Просто не знаю, докторе, що робити. Один лікар заборонив мені їсти м'ясо, другий — крупи, а третій — овочі.
— Може, вони мають на те причину, але я не рекомендував би вам молочні продукти.
328. Лікар: — Можу запевнити, що зі своєю хворобою ви проживете вісімдесят років.
Пацієнт: — Невже стан мого здоров'я так погіршився? Торік ви сказали, що можу прожити сто років.
— Це правда. Але торік я був на рік молодший.
329. Захворіли чоловік і жінка. їхні знайомі питають лікаря:
— Що ви думаєте про їхній стан?
— Боюся, що обоє повдовіють,— відповів лікар.
330. — П'ять склерозів, будь ласка, із заварним кремом.
— Таких тістечок немає.
— Але ж я вчора купував у вас три склерози.
— А я повторюю — таких тістечок немає. Згадайте правильну назву.
— Згадайте, згадайте... З моїм еклером спробуйте щось згадати.
331. — Не стрибайте, доки підвода не зупиниться.
— Я спішу до лікарні.
— Тоді — будь ласка!
332. Лікар: — Вам приписано тепло вкритися й лежати, а ви цілий день вештаєтеся по магазинах.
Пацієнт: — Шукаю покривало.
333. — Зуби в одного болять, а прийшла ціла бригада.
— Хочемо послухати, як Петро буде кричати. Він вважає себе найхоробрішим у бригаді.
334. — Раніше мій чоловік був цілком здоровий, а відколи грає в карти, скаржиться то на серце, то на печінку.
— Невже ви думаєте, що це від карт?
— Ні, але він грає в карти з лікарем та аптекарем.
335. — Моя люба, лікар сказав, що завтра можеш вставати з постелі. Встанеш?
— Встану, якщо ти згоден купити мені ту матерію, через яку я захворіла.
336. — Докторе, що робити, я геть розтовстівся.
— Займіться гімнастикою.
— Таж я кожен день пішки йду на роботу і з роботи.
— А ви спробуйте проїхатись трамваєм.
337. Пацієнтка: — Скажіть, а то правда, що сон на свіжому повітрі виліковує від безсоння?
Лікар: — Цілковита правда. Більше того, сон у приміщенні дає такий же результат.
338. — Ти, бачу, не зустрічаєшся з тим молодим лікарем?
— Ні, я змушена зустрічатися з одним фармацевтом.
— З фармацевтом? Ти ж казала, що любиш лікаря?
— Люблю, але він виїхав, а без фармацевта я не годна розшифрувати його листів.
339. — Важко вам поставити якийсь діагноз.
— А я сподівався, докторе, що на два-три дні ви все-таки звільните мене від роботи.
— Вас?! Такого здоровила! Та ви збожеволіли?
— Гаразд, ставте вже хоч цей діагноз.
340. Професор: — Поясніть, чому для грудної дитини материнське молоко ліпше від коров'ячого?
Студент довго роздумував, раптом засяяв і переможним голосом заявив:
— По-перше, воно чистіше, по-друге, воно свіжіше, по-третє, кішка не може ним поласувати, а по-четверте, грудна дитина може взяти його з собою на прогулянку.