до того, як Кембрідж перетворили на атомно-інженерне -училище. А це доктор Сіммонс з Каліфорнійського університету, знавець творчості Ортега-І-Гассета’, ось професор Уест — багато років тому в Колумбійському університеті він зробив чималий внесок у тепер забуту на— -уку про етику... Превелебний отець Падовер тридцять років тому виголосив кілька проповідей і протягом одного тижня втратив усіх парафіян через свої погляди. Він давно вже бродить із нами. Ну, а я написав книжку під назвою «Пальці однієї руки. Належні стосунки між особою і суспільством» -і ось я тут! Ласкаво просимо до нас, Монтеґ!
— Мені не місце серед вас,— ледве спромігся вимовити, нарешті, Монтеґ.— Протягом усього свого життя я тільки й знав, що робив дурниці.
— Ну, ми до цього звикли. Всі ми робили дурниці, але заради справжнього діла. Інакше не опинились би тут. Поки ми діяли поодинці, гнів був нашою єдиною зброєю. Багато років тому я вдарив пожежника, коли він при— • йшов палити мою бібліотеку. Відтоді мені доводиться переховуватись. Хочете пристати до нас, Монтеґ?
— Так.
— Що ви можете нам запропонувати?
— Нічого. Я думав, у мене є частина Екклезіаста і, може, трохи з «Одкровень Іоанна Богослова», але тепер у мене навіть цього нема.
— Екклезіаст— це непогано. Де ви його зберігали?
— Тут,— Монтеґ доторкнувся рукою до чола.
— А,— усміхнувся Гренджер і кивнув головою.
— Що? Хіба це погано? — запитав Монтеґ.
— Ні, це дуже добре. Це чудово! — Гренджер обернувся до священика.— Є в нас Екклезіаст?
— Так. Чоловік на ймення Гарріс з Янгстауна.
— Монтеґ,— Гренджер міцно стис Монтеґове плече,— будьте обережні. Бережіть себе. Коли скоїться щось з Гаррісом, ви будете Екклезіаст. Бачите, за хвилину ви стали такою потрібною людиною!
— Але я все забув!
— Ніщо не зникає безслідно. У нас є спосіб струснути вашу пам’ять.
— Але я вже намагався пригадати!
‘Ортега-І-Гассет Хосе (1883-1955) — іспанський філософ-ідеаліст і публіцист.
— Не намагайтеся. Це прийде само собою, коли треба буде. Людська пам’ять схожа на фотоплівку, і ми ціле життя тільки й робимо, що намагаємося стерти відбите на ній. Сіммонс двадцять років працював над тим, як поновити в пам’яті колись прочитане й забуте. Монтеґ, хотіли б ви прочитати «Республіку» Платона?
— Звичайно!
— Так ось, я — це «Республіка» Платона. Хочете почитати Марка Аврелія? Сіммонс — це Марк Аврелій.
— Моє шанування! — промовив Сіммонс.
— Здрастуйте,— відповів Монтеґ.
— Дозвольте познайомити вас з Джонатаном Свіфтом, автором гострої політичної сатири «Подорожі Гулліве-ра». А цей добродій — Чарлз Дарвін. Ось Шопенгауер, це — Ейнштейн, а цей, поруч зі мною, Альберт Швейцер, добрий філософ. Ось ми всі перед вами — Арістофан і Махатма Ганді, Гаутама Будда і Конфуцій, Томас Джеф-ферсон і Лінкольн -до ваших послуг. Ми також Мат-фей, Марко, Лука та Іоанн.
Вони засміялися.