— Дивіться.
Око телевізійної камери, схованої в череві вертольота, : втупилося тепер у безлюдну вулицю.
— Бачите? — прошепотів Гренджер.— Зараз появитесь ви — он там, у кінці вулиці. Призначена жертва. Дивіться, як знімає камера. Створюють ефектну сцену. Три— j вожне очікування. Вулиця в перспективі. От зараз який— ^ небудь бідолаха вийде на прогулянку. Якийсь химерник, s дивак. Не думайте, що поліція не знає таких диваків, що полюбляють гуляти вдосвіта, просто так чи з безсон-. ня. Поліція стежить за ними місяцями, роками. Ніколи не знаєш, коли й для чого це може згодитися. От сьогодні, приміром, це дуже до речі! Вихід із скрутного становища. О боже, дивіться! :
Люди біля вогнища подалися вперед.
На екрані з-за рогу вулиці з’явився чоловік. Раптом ; об’єктив телекамери вихопив механічного пса. Вертольоти спрямували на чоловіка десятки прожекторів, обго— .’ родивши його частоколом із білих сліпучих стовпів світла.
Диктор закричав:
__ Це Монтеґ! Погоню завершеної
Ні в чому не винний чоловік спантеличено зупинився, тримаючи в руці запалену сигарету. Він дивився на пса й не міг збагнути, що це таке. Либонь, він так нічого й не зрозумів. Чоловік глянув на небо, прислухався до виття сирен. Тепер телекамери .показували згори. Пес піднявся в повітря — ритм і координація його рухів були просто чудові. Блиснула голка. На мить камери завмерли, щоб глядачі могли краще розгледіти це видовище: ошелешену жертву, безлюдну вулицю, сталеве чудовисько — цю величезну кулю, що летіла до мішені.
— Монтеґ, стійте на місці! — пролунав голос з неба. Тієї ж миті пес і телекамера впали на чоловіка. Вони
схопили одночасно; схопили, мов павуки, у свої цупкі обійми. Чоловік закричав. Він кричав, кричав, кричав!..
Широкий план.
Тиша.
Темрява.
Монтеґ скрикнув, порушивши цю тишу, і відвернувся.
Знов тиша.
Заціпенілі люди мовчки сиділи біля вогнища; нарешті з темного екрана пролунав голос диктора.
-— Пошук завершено, Монтеґ мертвий. Злочин проти суспільства покарано.
Темрява.
— А тепер ми запрошуємо вас до «Зали під небом» у ютелі «Люкс». Півгодинна передача «Досвітня пора». В нашій програмі...
Гренджер вимкнув телевізор.
— Ви завважили, як вони показали його обличчя? Навіть ваші близькі друзі не змогли б сказати напевне, чи це справді ви. Оператори лише дали загальну картину— решту доповнить уява глядача. Бодай їх усіх чорти взяли,— прошепотів він.
Монтеґ нічого не відповів; він здригався всім тілом і не зводив очей з порожнього екрана. Гренджер легенько доторкнувся до його плеча.
— Вітаю з воскресінням. Монтеґ кивнув.
Тепер не завадить познайомитися з нами,-вів далі і ренджер.— Це Френд Клемент, колишній завідувач кафедри Томаса Гарді’ в Кембриджському університеті, ще