120428.fb2
Мілдред трохи посиділа мовчки, а тоді, завваживши, що Монтеґ не збирається йти, ляснула в долоні:
— Давайте, щоб потішити Гая, поговоримо про політику!
— Чудово,— сказала місіс Бауелс.— На минулих виборах я голосувала, як і всі. За Нобла, звісно. Це най-чарівніший чоловік з усіх президентів!
— Авжеж. А той, що його висунули проти...
— їв слід Ноблові ступити не вартий, чи не так? Маленький, миршавий, погано поголений і зачесаний хтозна-як!
— І хто це з опозиції надумав його висунути? Хіба можна висувати такого недомірка проти високого чоловіка? А він ще й мимрив. Я майже нічого не розчула з того, що він говорив. А що розчула, того не зрозуміла.
— До того ж він товстун і навіть не намагається замаскувати це одягом. То й не дивно, що більшість проголосували за Вінстона Нобла. Навіть їхні імена зіграли тут роль. Порівняйте: Вінстон Нобл і Гюберт Хоуг — хіба відповідь не ясна?
— А, хай йому грець!! Що ви знаєте про Нобла чи про Хоуга?
— Ну як же, ми ж їх обох бачили на стінах оцієї вітальні всього півроку тому. Один весь час длубався в носі, просто жах, дивитися гидко.
— Гаразд, містере Монтеґ, невже ви хочете, щоб ми голосували за таких чоловіків? — запитала місіс Фелпс.
Мілдред сяйнула усмішкою:
— Гаю, будь ласка, відійди від дверей і не дратуй нас!
Але Монтеґа вже не було; за хвилину він повернувся з книжкою в руках.
— Гаю!
— До дідька все! До дідька! До дідька!
— Що це? Невже книжка? А я вважала, що нині фахівців навчають за допомогою учбових фільмів.— Місіс Фелпс закліпала очима.— Ви читаєте теорію пожежної справи?
— Яка там у біса теорія? — крикнув Монтеґ.— Це поезія.
«Монтеґ!»
Це був шепіт Фабера.
— Дайте мені спокій! — Монтеґ відчував, що його наче засмоктує якийсь шалений, ревуч-ий вир.
«Монтеґ, тримайте себе в руках, схаменіться...»
— Ви чули їх? Чули, що ці чудовиська белькочуть про інших чудовиськ. Боже, що вони тільки кажуть про людей, про своїх власних дітей і самих себе! Що кажуть про своїх чоловіків і про війну, хай їм чорт! Я слухав і не вірив власним вухам!
— Дозвольте, я й словом не обмовилася про війну! — обурилася місіс Фелпс.
— Вірші! Терпіти їх не можу,— докинула місіс Бауелс.